Цікавинки

Новорічні рослини

/Files/images/1.А ЕЛКА.jpg

Незабаром чудове свято - День Святого Миколая, а згодом – зустріч Нового 2019 року. Вже в нашому місті, як і в інших, з’явилися новорічні ялинки. Але так було не завжди.

У Давній Русі прихід нового року святкували 1 березня, а з прийняттям християнства рік розпочинався 1 вересня. Напередодні 1700 року Новий рік почали святкувати 1 січня і прикрашати оселі гілками хвойних рослин.

/Files/images/1.А ГІЛКА ІИШНІ.jpg

А все ж таки колись на теренах сучасної України люди, зустрічаючи Новий рік у березні, відзначали його з квітучою черешнею або вишнею, яку напередодні вирощували в приміщенні у діжці. З приходом християнства як різдвяний символ українці використовували дідуха. Традиція ставити в оселі на покуті Дідуха походить ще з дуже давніх часів.

У дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, символом пам’яті про предків.

/Files/images/1.А ДІДУХ.jpg

У Європі попередником ялинки була дерев’яна піраміда, яку обвішували рослинами, солодощами та подарунками. Ялинку стали прикрашати з 1561 року. У скандинавських країнах цей атрибут став популярним у ХVII столітті.

До Америки європейську традицію привезли німецькі поселенці. А перші вуличні різдвяні ялинки з’явилися у Фінляндії у 1906 році.

В’єтнамці дарують друзям квітучу гілочку персикового дерева – хао-дао. Японці на Новий рік ставлять біля дверей зв’язані гілочки сосни та бамбука.

Цікаві факти про літераторів та книги

Данте Аліг'єрі, підсумовуючи свої міркування щодо мети та умов письменницької праці, висловив таку думку: «Ніжачись на перинім'якій, слави собі аж ніяк не здобудеш». І тим самим проголосив свою прихильність до аскетизму, дисципліни творчості, повсякденноївиснажливої праці. Кілька століть по ньому більшість його творчих нащадків дотримувались таких же поглядів.

/Files/images/1Т.....jpg

Жюль Верн протягом двадцяти п'яти років написав п'ятдесятпригодницьких романів, герої яких долали відстані між континентами, відкривали нові землі, блукали, мандрували, плавали, в той час, як самавтор роками не виїздив із рідного міста й половину з тих двадцятип'яти років провів у своєму кабінеті.

/Files/images/1 Т..jpg

Справжнім «рабом мистецтва» був і Оноре де Бальзак. Працюючи над «Людською комедією», він забував про все на світі. Безсонні ночі, які, він присвятив роботі над творами, виснажували його сили,відбирали роки життя, але він, не звертаючи на це уваги, працював, іпрацював, збуджуючи себе небезпечним для його здоров'я напоєм — кавою. Хтось з його сучасників не без іронії сказав: «Натхнення Бальзака дорівнює п'ятдесяти тисячам чашок кави». Cвоєрідним «допінгом творчості» кава була й для Дені Дідро, і для Жан-Жака Руссо, і для Фрідріха Шіллера.

/Files/images/1 Т.jpg

Цікаві факти про українську мову

Українська мова, за різними даними, займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для36-37,5мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі41-45 мільйонів осіб володіють українською. Сьогодні, 9 листопада, українці відзначають День української писемності та мови. На честь цього дня пропонуємо дізнатися або пригадати цікаві факти про рідну мову.

  • Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів
  • Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIXст. була назва «руська мова».
  • «Великий тлумачний словник української мови» містить 170 тисяч слів.Кожна доросла звичайна людина використовує біля 4 тисяч слів . А великий Тарас Шевченко вживав майже 20 тисяч слів
  • За лексичним запасомнайбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.
  • В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
  • 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова«мед»і«страва».Це була перша згадка українських слів
  • В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».
  • Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».
  • В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
  • Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово «вороги» – «вороженьки»

Первісний дохристиянський характер новорічного свята добре зберігся у традиційних звичаях та обрядах українців 13—14 січня.


На відміну від Різдва й Хрещення ці дні не відігравали важливого значення в релігійному календарі, тому в обрядовості їх майже не помітно церковних мотивів, хоча у православному місяцеслові значаться три свята.

13 січняустановлене свято на честь знатної римлянки Меланії (Маланки), яка з юних років і до кінця днів своїх (померла в 439 р.) прямувала до Христа.

А на Маланки печуть оладки,
Та не ламайте – цілі давайте!
Наша Маланка господиня,
На ополонці ложки мила.
Щедрий вечір, добрий вечір
Добрим людям на здоров’я!

14 січня— свято на честь Василія (Василя) Великого (329—379) архієпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій Азії.

Найважливішими моментами традиційного новорічного свята в Україні середини XIX — початку XX ст. виступають: ритуальний стіл, щедрування й засівання (обходи домівок із поздоровленнями, побажаннями), ворожіння, рядження, веселощі й забави.

Святий Василій Великий вважався покровителем землеробства, обрядодії цього дня носять аграрно-магічний характер. Щедрування – народний звичай, тому всі щедрівки радісні, оптимістичні, в них бажають щастя, здоров’я, багатства, успіхів кожному члену сім’ї.

Св. Василій – патрон усіх, хто має це славне ім’я. Щиро вітаємо Василів, Василенків, Васильків, Василашків, Василис, Василівних, Васильовичів, з іменинами, і нехай добрий ангел завжди вас оберігає, добро і ласку посилає!

З Новим роком !

325 років від дня спорудження Покровського собору

“Немає в українській кам'яній архітектурі іншої такої будівлі, де би прийом висотного розкриття внутрішнього простору було здійснено з таким блиском”. Г.М.Лонгвин

Покровський собор — єдиний харківський храм XVII століття, який уцілів до наших днів. Це одна з небагатьох збережених церков Слобожанщини, побудованих у стилі українського бароко. Храмовий комплекс розташований у самому серці старого міста, по Університетській вулиці.

Кам'яна будівля Покровського собору була побудована козаками за межами тодішніх кордонів фортеці (поблизу її північної стіни) у 1689 р. замість дерев'яної Покровської церкви (відомої ще з 1659 р.). У тому ж 1689 р. храм був освячений митрополитом Авраамом. Спочатку парафія була бідною і нечисленною. У 1724 р. в ній нараховувалось 87 парафіян із сім’ями (для порівняння: в Успенському соборі – 273).

Історія не залишила для нащадків ім’я будівничого церкви. Але, без сумніву, храм будували досвідчені майстри, які здійснили складні інженерні розрахунки, що стало запорукою майбутньої міцності храму та його збереження до наших днів.

У 1726 р. з ініціативи єпископа Білгородського Єпіфанія Тихорського і генерал-губернатора Слобідської України князя Михайла Голіцина був заснований Свято-Покровський чоловічий училищний монастир з колегіумом – першим вищим навчальним закладом на Лівобережжі. У 1729 до складу монастиря увійшла Покровська церква. Вона стала монастирською і колегіумською. Храм відремонтували, прикрасили і забезпечили церковним начинням. Так виник потужний просвітницький, духовний і культурний центр не тільки Харкова, але й усієї Слобожанщини. З перших років свого існування училищний монастир і колегіум мали надзвичайно важлив значення для розвитку вітчизняної науки, культури і мистецтва. Саме вони створили передумови до заснування Харківського університету.

З 1799 р. Покровська церква стала Кафедральним собором і (до 1815 р.) Коллегіумским храмом, а з 1846 р. – головною хрестовою церквою архієрейського будинку. У 1844 р. закінчено розкішну переробку Покровської (верхньої) церкви, а в 1846 р. відновлено іконостас і освячено храм (нижню церкву) на честь Воздвиження Хреста Господнього. На думку фахівців, Покровський собор майже повністю повторює українську дерев'яну тридільну церкву і є синтезом ідей і конструкцій дерев’яного зодчества та кам'яної архітектури.

Покровська церква – двоповерхова. В основі храму – однопрестольна “тепла” зимова церква в ім’я Трьох Святителів, оточена відкритою аркадою. На верхньому поверсі знаходиться однопрестольна літня церква в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці, яка (подібно до дерев’яних храмів) оточена арочною галереєю – “опасанням”. Такі стрункі пропорції не зустрічаються ніде в українській архітектурі: загальна висота храму становить 45,5 метра, а висота середньої бані – 25 метрів. Усі гранчасті приміщення зроблено видовженими й довшими сторонами перпендикулярно головній осі храму.

Протягом XIX – початку XX ст. у церкві велися роботи з ремонту та благоустрою. На початку 1920-х рр. Свято-Покровський монастир було закрито. У Покровському соборі було відкрито антирелігійний музей. Безладне використання будівлі руйнувало його. У роки Другої світової війни великої шкоди було завдано соборові та дзвіниці.

У повоєнні роки Покровський собор перетворився на сховище господарчих товарів Центрального універмагу. Назавжди було втрачено унікальні розписи стін цього храму. У 1950-х рр. була проведена косметична реставрація Покровського собору. У шістдесяті роки прийняли рішення відродити храм у його первісному вигляді. Для цього були розібрані будівлі, зведені у XIX столітті.

У 1992 році комплекс Свято-Покровського монастиря було повернуто церкві. Наразі Харківський Свято-Покровський монастир знаходиться на тому ж місці, по вул. Університетській 8/10 і вважається одним із найкрасивіших місць міста.

Сім чудес України

Сім найкрасивіших пам’яток України, найкоштовніших історико-культурних пам’ятників України були визначені в ході масштабного конкурсу з одноіменною назвою “7 чудес України”.

Акція стартувала у травні 2007 року, а підсумк и конкурсу були підбиті 21 серпня 2007 року . Вибір «Семи чудес України» відбувався з урахуванням Інтернет-голосувания та думки експертної ради з сотні культурологів, істориків, фахівців туристичного бізнесу.

В Інтернет – голосуванні взяли участь 77 тисяч чоловік.

/Files/images/ЯЯЯЯЯЯЯКиево-Печ. лавра ночью.jpg

Києво-Печерська лавра— один з перших за часом виникнення монастирів на Русі. Заснований у 1051 за часів Ярослава Мудрого монахом Антонієм Любечським. Співзасновником Печерського монастиря став один з перших учнів Антонія — Феодосій. Князь Святослав II Ярославович подарував монастирю плато над печерами, де пізніше вирісли чудові кам’яні храми, прикрашені живописом, келії, крепосні башти та інши будівлі. З Печерською лаврою пов’язані імена літописця Нестора (автора «Повісті врем’яних літ»), художника Аліпія.

І в сьогоденні Києво-Печерська лавра є надзвичайним місцем для кожного українця.

/Files/images/ЯЯЯЯЯЯЯкаменец подольский.jpg

Ка́м'яне́ць-Поді́льський— один з найдавніших міст України. Завдяки унікальному сполученню історико-архитектурного спадку та ландшафту каньона ріки Смотрич, «Старе місто (Кам’янець-Подільський)» визнаний державним історико-архитектурним заповідником. Кількість пам’ятників архитектури XI—XIX віків нараховує біля 200 будівель і споруд. Могутні оборонні укріплення «Старого міста», фортеця та її міс, поєднання культових споруд різних релігій залишають неповторне враження. Враховуючи багату архитектурно-історичну спадщину «Старого міста», національною комісією України у справах ЮНЕСКО в травні 1994 року було рекомендовано включити його кандидатом до реєстру світової культурної спадщини . Най більша цінність — практично повністю збережений історичнй центр без вкраплення архитектури XX століття. Головна міська пам’ятка — старовинна фортеця, перші будівлі якої відносяться до XI—XII ст., а основне укріпления — до XVI—XVII ст.. Оборониі укріпления у Кам’янці-Подольському вважаються прекрасним зразком кращих фортифікаційних споруд Східної Європи.

Кiлькiсть переглядiв: 509

Фотогалерея

Дата останньої зміни 23 Січня 2019

Цей сайт безкоштовний!